Київський жіночий гандбольний клуб «Спартак» очима вболівальників.


Цей блог створений людьми, які активно підтримують «Спартак», які пишаються ним та завжди залишаються з клубом. Людьми, які своєю підтримкою вселяють у гравців надію та прагнення до перемог, людьми, що ще тільки починають разом із командою свій шлях до мети, шлях до великих перемог та уславлення міста Києва!

На цьому блозі Ви зможете дізнатись цікаві відомості про клуб, його історію,розклад майбутніх матчів.

Дещо з того, що, можливо, Вас дуже здивує і спонукатиме приходити на матчі, або просто цікавитись гандболом та «Спартаком».

Тож, як то кажуть, ласкаво просимо!

Історія ГК "Спартак"

Початок шляху

У 1959 році випускник Кам'янець-Подільського педінституту Ігор Турчин з розподілу опинився в Києві, де йому запропонували роботу в одній із спортивних шкіл тренером з гандболу. Одного разу в пошуках гравців він прийшов у школу, де навчалися Зінаїда Столітенко і Галина Маноха. Заразившись новою грою, незабаром вони привели до Турчина і своїх подруг.
«Перший чемпіонат міста. Нас повезли на Корчувате, там був земляний майданчик, зони посипані зубним порошком - все як годиться. Гра йшла на рівних. Ми ні бум-бум, і наші суперники теж. Коли їх тренер взяв хвилинну перерву (а він у той час правилами не передбачався, просто тренер гандбол сплутав з баскетболом), Ігор Євдокимович кричить нам: кидайте по воротах. Кинули м'яч у порожні ворота, і суддя його зарахував. Ми виграли з рахунком 1:0. З цієї перемоги почалася наша епопея в гандболі».
Офіційним роком заснування київського «Спартака» вважається 1962 рік. Команда переможно завершила республіканські юнацькі змагання в Івано-Франківську і завоювала право брати участь у всесоюзних змаганнях. У 1963 році «Спартак» виграв першість Києва серед жіночих команд.
У 1964 році «Спартак» дебютував в чемпіонаті СРСР серед команд класу «А», зайнявши 2-е місце, а в наступному році, ставши першим, завоював право грати у вищій лізі. У серпні 1965 року відбулося весілля наставника «Спартака» і найсильнішого гравця команди Зінаїди Столітенко. З того часу київський «Спартак» і жіночий гандбол в Радянському Союзі, нерозривно асоціюється з іменами Ігоря та Зінаїди Турчин.

Золота епоха

Потрапивши у вищу лігу, «Спартак» відразу ж опиняється в групі лідерів радянського гандболу. У першому ж сезоні 1966 року киянки зайняли 4-е місце, на наступний рік виграли срібні медалі, а в 1968-м завоювали бронзу. У 1969 році підопічні Ігоря Турчина набрали однакову кількість очок з московським «Променем» і в додатковому матчі за титул чемпіонів країни обіграли суперниць з рахунком 28:20. Так було вигране перше союзне золото і покладено початок феноменальної серії виграшів «Спартака». Протягом 20 років - аж до 1989 року – клуб не поступився званням найсильнішої команди країни.
І якщо за кількістю національних титулів «Спартак» уже не є світовим рекордсменом, то 13 перемог клубу в найпрестижнішому євротурнірі - Кубку європейських чемпіонів - залишається ніким не перевершеним результатом.
«Спартак» був базовим клубом збірної СРСР, яку також очолював Ігор Євдокимович Турчин. У складі національної команди, перемігшої на Олімпійських іграх 1976 і 1980 років, 9-10 гравців із 14 були спартаківками Києва. Серед них дворазові олімпійські чемпіонки Лариса Карлова, Тетяна Кочергіна (Макарець), Любов Одинокова (Бережна), Людмила Порадник (Боброва), Наталія Тимошкіна (Шерстюк), Зінаїда Турчина; переможці Ігор в Монреалі-1976 Тетяна Глущенко, Галина Захарова (Маноха), Людмила Коломієць (Панчук), Марія Літошенко і тріумфатори Олімпіади в Москві-1980 Ольга Зубарьова, Наталія Лук'яненко, Ірина Пальчикова ...

Захід

У 1980-і роки спартаківок у збірній СРСР стає менше - в країні з'являються такі самобутні колективи, як «Сільгосптехніка», «Азот», «Ростсільмаш», «Автомобіліст» (Баку), «Егле». Проте на Олімпіаді в Сеулі-1988 Турчин зробив ставку на гравців своєї команди, і це завершилося провальним на ті часи результатом - 3-м місцем, після чого Ігор Євдокимович був змушений піти зі збірної. Незадовго до старту сеульских Ігор «Кубань» у Краснодарі завдала «Спартаку» самої нищівної поразки в його історії - 28:16, а за підсумками чемпіонату СССР-1988/89 разом з «Ростсільмашем» розіграла золоті медалі першості, залишивши киянок на третій позиції.
Незрівнянна Зінаїда Турчина в кінці 1980-х встигла трохи пограти в одній команді з дочкою Наталею і залишилася в клубі після трагічної смерті Ігоря Турчина в 1993 році, ставши президентом «Спартака». У пострадянський період на лідируючі позиції в українському гандболі вийшов «Мотор» із Запоріжжя, а найсильніші гравці країни стали виступати за кордоном. «Спартак», який перебував у важкому фінансовому положенні, лише три рази зміг відібрати у «Мотора» звання чемпіонів країни. І якщо основу збірної України, яка виграла в 2000 році срібні медалі чемпіонату Європи все ж становили спартаківки, то на олімпійському турнірі 2004 року, що завершився сенсаційним бронзовим успіхом українських гандболісток, прославлений клуб представляла тільки Наталія Ляпіна.