Від усієї душі бажаємо Вам міцного здоров"я, повноти людського щастя, Божої
благодаті, душевної гармонії і сімейного затишку, невичерпних життєвих сил і нових
перемог на ниві служіння національному гандболу.
Вперше про гандбол вона почула у 13-ть. Тоді майбутній чоловік Зіни, Ігор Турчин, набирав дівочу команду і запросив її до секції. Вона досі чудово пам'ятає і першу перемогу, і першу поразку.
Пророцтво тренера справдилося - у 1976-му у Монреалі збірна СРСР, яку тренував Турчин, здобула Олімпійське золото. І далі - тільки тріумфи. Перемога на наступних іграх, найвищі щаблі європейських та світових чемпіонатів. Подружжя Турчиних стало світовими зірками.
У харизматичного Ігоря Турчина була закохана уся дівоча команда. Та він обрав Зіну. Після весілля дівчата з ревнощів влаштували їй бойкот прямо на ігровому майданчику. Однак тренеру вдалося не тільки вгамувати пристрасті, а й згуртувати колектив.
Втративши у 93-му чоловіка, вона втратила цілий світ. Зараз її життя - це гандбол, двоє дітей та онука.
У 2000-му міжнародна федерація гандболу визнала Зінаїду Турчину найкращою гандболісткою світу 20-го століття. Сьогодні, у свої 65-ть Зінаїда Михайлівна мріє - вітчизняний гандбол ще повторить зіркову славу команди Турчина.
Немає коментарів:
Дописати коментар